2-е Петра

Розділ 1

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

Второе послание апостола Петра

Глава 1

1 Симон Петр, Иисуса Христа раб и Его апостол, — всем, кто по справедливости Бога нашего и Спасителя нашего Иисуса Христа обрел ту же, что и мы, драгоценную веру:

2 желаю, чтобы вы всё более и более исполнялись благодатью и миром в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

3 Всё, что нужно для жизни и благочестия, даровано нам Божественной силой Иисуса в познании нашем Того, Кто призвал нас к Себе Своей собственной славой и превосходством,

4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой.

5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием,

6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием,

7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью.

8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа.

9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов.

10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь,

11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

12 И я не устану напоминать вам об этом, хотя вы и сами всё это знаете и утвердились в той истине, которой ныне обладаете.

13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть.

14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это).

15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом.

16 Мы поведали вам о могуществе Господа нашего Иисуса Христа и о пришествии Его. Не хитроумным вымыслам следовали мы при этом, а говорили как свидетели Его величия.

17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя».

18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе.

19 Тогда окончательно утвердились мы в своей вере в пророческое слово. И вы правильно делаете, что держитесь его, как светильника, что сияет во тьме до рассвета, до тех пор, пока не начнется День и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших.

20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому,

21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым.

2-е Петра

Розділ 1

Второе послание апостола Петра

Глава 1

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

1 Симон Петр, Иисуса Христа раб и Его апостол, — всем, кто по справедливости Бога нашего и Спасителя нашего Иисуса Христа обрел ту же, что и мы, драгоценную веру:

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

2 желаю, чтобы вы всё более и более исполнялись благодатью и миром в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

3 Всё, что нужно для жизни и благочестия, даровано нам Божественной силой Иисуса в познании нашем Того, Кто призвал нас к Себе Своей собственной славой и превосходством,

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой.

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием,

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью.

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов.

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь,

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

12 И я не устану напоминать вам об этом, хотя вы и сами всё это знаете и утвердились в той истине, которой ныне обладаете.

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть.

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это).

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

16 Мы поведали вам о могуществе Господа нашего Иисуса Христа и о пришествии Его. Не хитроумным вымыслам следовали мы при этом, а говорили как свидетели Его величия.

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя».

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

19 Тогда окончательно утвердились мы в своей вере в пророческое слово. И вы правильно делаете, что держитесь его, как светильника, что сияет во тьме до рассвета, до тех пор, пока не начнется День и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших.

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому,

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым.