2-е ПетраРозділ 1 |
1 |
2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого! |
3 |
4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління. |
5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння, |
6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя, |
7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов. |
8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа. |
9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів. |
10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь. |
11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. |
12 |
13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням, |
14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені. |
15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті. |
16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі. |
17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“ |
18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. |
19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях, |
20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить. |
21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим. |
Второе послание апостола ПетраГлава 1 |
1 |
2 |
3 |
4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой. |
5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием, |
6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием, |
7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью. |
8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа. |
9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов. |
10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь, |
11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа. |
12 |
13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть. |
14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это). |
15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом. |
16 |
17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя». |
18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе. |
19 |
20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому, |
21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым. |
2-е ПетраРозділ 1 |
Второе послание апостола ПетраГлава 1 |
1 |
1 |
2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого! |
2 |
3 |
3 |
4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління. |
4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой. |
5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння, |
5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием, |
6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя, |
6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием, |
7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов. |
7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью. |
8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа. |
8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа. |
9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів. |
9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов. |
10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь. |
10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь, |
11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. |
11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа. |
12 |
12 |
13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням, |
13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть. |
14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені. |
14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это). |
15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті. |
15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом. |
16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі. |
16 |
17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“ |
17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя». |
18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. |
18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе. |
19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях, |
19 |
20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить. |
20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому, |
21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим. |
21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым. |